Олександр Яценко - український художник
Олександр Яценко Сучасний український художник Народився 1980 року в Черкасах. Живе та працює у Києві ОСВІТА 2007 Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури 1999 р. Республіканська художня середня школа ім. Т. Г. Шевченка ВИСТАВНА ДІЯЛЬНІСТЬ (ПЕРСОНАЛЬНІ ВИСТАВКИ) 2018 Цифровий світ, компанія Worlax graphics, Київ 2017 Місто в жінці, галерея Павлівка, Київ 2009 Філософія краси, Національна Академія Державного управління при президенті України, Київ ВИСТАВНА ДІЯЛЬНІСТЬ (ГРУППОВІ ВИСТАВКИ) 1999 – 2019 учасник понад 45 виставок та 12 пленерів по Україні складається 2016 Національна Спілка Дизайнерів 2009 Національна Спілка Художників ПУБЛІКАЦІЇ Публікація: Стаття мистецтвознавця Наталії Романової «Живописні галактики» у журналі «Народний депутат» (журнал депутатського клубу «Парламент») № 1-2 (73-74) січень-лютий 2011 та ін. НАГОРОДИ 2013 Фіналіст конкурсу сучасного мистецтва ім..Натана Альтмана галерея Арт-шик .Вінниця 2005 Лауреат премії ім. Шаталіна, НОАМА, Київ ОБРАНІ ГРОМАДСЬКІ КОЛЕКЦІЇ історико-археологічний фонд "Деметра" (м.Керч). Національний історико-культурний заповідник "Дубенський замок". Приватні колекції Франції та Китаю. Олександр Яценко Олександр Яценко – український художник-живописець, який досліджує взаємозв'язок людини, живої природи та Всесвіту через мову фактури, кольору, форми та символу. У своїй творчості він поєднує можливості живопису з принципами мозаїки, графіки, пуантилізму та орнаментального мистецтва. Художник працює у двох, на перший погляд протилежних, манерах. Перша – пастозна, рельєфна, побудована з мозаїчних площин, фактурних мазків та насичених кольорових нашарувань. Друга — дуже тонка та деталізована, де фарба перетворюється на графічну лінію, крапку, мереживо чи ювелірну грануляцію. Ця свобода переходу від матеріальної маси до майже невагомої графічності є однією з характерних рис його авторської мови. У творчості Олександра Яценка співіснують абстрактний живопис, сюрреалістичний пейзаж, анімалістика, модерн та декоративне мистецтво. Природні форми – рослини, тварини, морські організми, ландшафти – художник часто перетворює на складні орнаментальні структури, де реальний світ поступово перетворюється на фантазію. Фактура йому як спосіб обробки поверхні: вона стає самостійним носієм інформації, своєрідним «кодом» картини. Однією з центральних тем творчості митця є самоідентифікація людини: хто ми, звідки прийшли та куди рухаємось? Інша важлива тема – пошук гармонійного співіснування техногенного та природного світів. У його картинах місто, технології, органічні форми та космічні структури не обов'язково протистоять одна одній – вони можуть утворювати єдину систему. Особливе місце посідає ідея «мікро в макро» - усвідомлення людини як маленької частини величезного Всесвіту. Окрема форма природи може бути моделлю космосу, а фрагмент живої матерії – нагадуванням про нескінченність буття. Ще один напрямок пошуків митця пов'язаний з темою палеоконтакту та пам'яті стародавніх цивілізацій – можливого взаємопроникнення людської історії та невідомих культур, які могли впливати на формування нашої цивілізації. Через ці образи Яценко створює свою міфологію, де сучасність, природа, археологія та космос зустрічаються на одному полотні. Його живопис — спроба побачити зв'язки там, де здавалося б лише випадковість: від мікроскопічної структури живої матерії до масштабів Всесвіту, від стародавнього артефакту до сучасної людини.
