Iryna Belova-Smorzh - український художник

Я народилася в Києві у 1964му в родині викладача авіаційного університету та редактора наукового журналу. З дитинства я захоплювалася різними видами мистецтва, але малювання було моїм найбільшим захопленням: іноді робила замальовки в блокнотах навіть на зупинках громадського транспорту — задовго до того, як творчість стала моїм життєвим покликанням. У 1986му легко вступила на архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, а згодом, у 2001 році, заснувала студію дизайну інтер’єрів. У 2005 році відкрила «Авторську школу архітектури та дизайну Ірини Бєлової-Сморж». Повернувшись до малювання під час кризи 2008 року, розпочала глибокий пошук власного художнього «почерку», працюючи з олією, аквареллю та графікою… У 1999 році Бог звільнив мене від важкої алкогольної залежності, а у 2006-му — зцілив від онкологічного захворювання. Я написала про це книгу «Видужати та залишитися жити», яка відтоді була перекладена 18 мовами. Будучи художницею, яка користується (поки що!) кріслом колісним, я спираюся лише на довіру моєму Спасителю. З 2020 року я працюю переважно в техніках пастелі та графіки — саме тут найповніше розкриваються мої віра, дисципліна та споглядальне бачення світу. Я продовжую творити в Києві у моїй маленькій майстерні на 16 поверсі навіть зараз, у воєнний час, попри майже щоденні й щонічні обстріли… Творче кредо Моя творчість ґрунтується на портретному мистецтві (пастель, графіка), живописі та акварелі; вона вирізняється особливою чутливістю до людського характеру, пам’яті та духовної сутності. Мене приваблюють тонкі деталі, що розкривають внутрішній світ людини: вираз обличчя, жест, світло й атмосфера — те, що виходить за межі простої схожості й промовляє до душі. Мій шлях у мистецтві пролягав через архітектуру, дизайн інтер’єру та викладацьку діяльність, але згодом я повернулася до малювання як до джерела миру, спокою, зосередженості й оновлення. Відтоді я шукаю власний візуальний почерк, працюючи з олією, аквареллю, пастеллю та графічними техніками; останніми роками саме пастель стала моєю основною мовою. У своїй творчості я спираюся на життєвий досвід, віру та спостереження, часто звертаючись до тем стійкості, ніжності й надії. Для мене мистецтво — це не лише форма самовираження, а й спосіб дарувати розраду, налагоджувати зв’язки та свідчити про красу й силу людського духу.